Степан Олійник – відомий український поет, обдарування і талант якого на повну силу виявився у гуморі та сатирі. Він майже чотири десятиліття віддав праці в літературі і понад п'ять десятиріч – журналістиці. Боровся за ствердження добра і правди, чесності й благородства. Без його творчого доробку неможливо уявити українську літературу.

            Будучи у житті людиною сумирною, надзвичайно лагідною, сатирик-гуморист, одначе, виявляв свій бійцівський, далеко не мирний характер у розвінчуванні бюрократів, зарозумілих чиновників, крадіїв, губителів природи, черствих і байдужих людей.

            Важко знайти іншого подібного Майстра, такого щедрого на художні відкриття, на цікаві деталі в зображенні негативних типів. Неспроста ж бо тодішня критика відзначала, що в українській сатиричній пореволюційній літературі Степан Олійник займає другий рядок після Остапа Вишні. А сам Вишня вже за перші книжки, одну з яких – «Наші знайомі» було удостоєно Державної премії колишнього Союзу, називав свого молодшого талановитого колегу одним із найбойовитіших літературних солдатів. До речі, Степан Олійник, як сам не раз зізнавався, виростав на Вишневих усмішках. Великий вплив мало на нього близьке знайомство з Володимиром Сосюрою, Іваном Микитенком, іншими майстрами рідного слова.

            Сатира Олійника характерна тим, що поет ніколи не ставив собі за мету тільки викривати, бачити погане. З чутливістю друга, який поспішає прийти на допомогу, він прагне виручити товариша з біди, вивести його з небезпечної, згубної стежки… Сміху Олійникового боялися, а самого його любили. Він завжди був у гущі мас, ближче до народу.